Технічний прогрес останніх десятиліть створив у людини ілюзію автономності та всемогутності. Можливо, саме з цієї причини оголошена на міжнародному рівні пандемія застала людство зненацька. Це не перша й не найстрашніша пандемія в історії людства, проте умови існування сучасного суспільства роблять її перебіг унікальним.
Технічний прогрес створює особливі умови життя сучасної людини. З одного боку, спрощуючи життя, він підтримує певний рівень життя та комунікації. З іншого боку, сучасні технічні засоби сприяють тому, що життя стає підконтрольним державі. У зв’язку з цим згадується відома робота Мішеля Фуко «Наглядати і карати», де він каже, що постійний нагляд призводить до приниження людської гідності, позбавляє суб’єктивності, громадянського та суспільного виміру, перетворює людину на шмат фізіологічної плоті, над якою ведеться спостереження.
У сучасному світі психоаналіз дозволяє суб’єктові протистояти смертоносним впливам глобалізаційних процесів у всіх сферах життя та діяльності, вижити за умов споживчого суспільства, де нівелюються бажання суб’єкта. Наслідуючи Фрейда, психоаналіз можна назвати шляхом істини, істини суб’єкта. І щоб пройти цей шлях, необхідне відповідне психоаналітичне середовище. Саме тому члени Міжнародної Федерації Психоаналізу дотримуються принципів психоаналітичної етики та слідують правилам «трьох R»: Read, Research, Reinvent (читати, досліджувати, перевинаходити). Пройти цей шлях можливо лише за умови, що психоаналітична спільнота дотримується психоаналітичних принципів, закладених в основі психоаналітичної практики.
Психоаналіз – це перевірена часом, найповніша система знань про глибинні мотиви поведінки людини і про душевні процеси. Психоаналітична робота зобов’язує фахівців-психоаналітиків займатися своїм розвитком та вдосконалювати свої знання протягом усього життя. Тому ми стоїмо на позиціях якісної психоаналітичної підготовки та поглибленого вивчення текстів Фрейда та його послідовників.
Психоаналіз – це метод дослідження, який виник із психоаналітичної клініки та базується на психоаналітичній теорії. Однак психоаналітичний метод вийшов далеко за межі психотерапії, він не обмежується клінікою і застосовується в різних галузях науки, мистецтва та сучасного життя в цілому. Неможливо уявити сучасність без психоаналізу, який є імплікованим до різних сфер людського життя.
Наша Федерація як об’єднання психоаналітиків ґрунтується на таких засадах:
- Психоаналіз, насамперед, – це особлива етична позиція, яка полягає у визнанні радикальної інакшості іншого, підтримці суб’єкта в його унікальності та неповторності. І роль аналітика полягає в пошуку істини суб’єкта, визнанні його бажання, а не відібранні симптомів, що його турбують, або «приведенні його до норми».
- Психоаналіз наполягає на сингулярності суб’єкта в бурхливому морі сучасного життя. Йдеться про визнання суб’єктом свого способу буття у світі, який не стосується загальних уявлень. Суб’єкт психоаналізу перестав бути пасивним об’єктом тих чи інших технік. Він – активний учасник процесу.
- Суб’єкт психоаналізу – більше, ніж просто людина. Наслідуючи думки Лакана, ми маємо на увазі суб’єкта, що говорить, суб’єкта «розщепленого», суб’єкта позасвідомого, суб’єкта відносин.
- Клініка та теорія є невід’ємними один від одного. Ми вважаємо за необхідне знову і знову повертатися до психоаналітичної теорії, щоб зберегти основу психоаналітичної думки від сучасних спотворюючих і спрощуючих трактувань.
- Оберігати межі психоаналізу від сучасних психологічних, психотерапевтичних теорій, що базуються на психоаналітичній думці. Етика психоаналізу не сприймає бік «добра» і «зла». Отже, бажання аналітика не може бути бажанням допомогти, вилікувати, скоригувати тощо.
- Наша діяльність спрямована на збереження психоаналізу як теорії, практичного методу та культурного феномену.